Укладаючи господарський договір перш за все завжди слід звернути увагу на відповідальність сторін за виконання умов договору та суттєві умови договору, вимога яких передбачена нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Застосування неустойки при невиконанні сторонами умов договору – один із найпоширеніших способів забезпечення виконання зобов’язань. Що таке неустойка, як правильно прописати умову про її застосування в договорі, які бувають види неустойки, який строк позовної давності для стягнення неустойки – відповіді на ці та інші запитання ви знайдете в даній статті.

Неустойка – це грошова сума або інше майно, яке боржник зобов’язаний передати кредитору в разі порушення договірного зобов’язання (ст. 549 ЦК). Неустойка – один зі способів забезпечити виконання зобов’язань.

Неустойка буває двох видів:

1)штраф – неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного/неналежним чином виконаного грошового зобов’язання;

2)пеня – неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Завжди контрагенти під час укладання господарських договорів застосовують до грошових зобов’язань вид забезпечення  — штраф в процентному еквіваленті, а це в свою чергу суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України  і ст. 3 Закону № 543  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення). Дане обмеження не стосується пені, яка стягується відповідно до закону (див. п. 2.9 Постанови ВГСУ від 17.12.13 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», далі — Постанова № 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК  Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У випадку не досягнення згоди з усіх суттєвих умов договору, які є необхідними для даного виду договорів, такий договір буде вважатися неукладеним та сторони понесуть негативні правові наслідки.

          Для забезпечення виконання договірних зобов’язань та недопущення визнання договору неукладеним, рекомендую звертатися до професійного адвоката.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *